1000 днів війни...

1000 днів... Для когось це – лише числа. Для нас – це тисячі ночей під обстрілами, тисячі втрат, мільйони сердець, які кричать від болю. Це дні, які розтягнулися на роки боротьби за право бути собою. Це кров, сльози й сталь.

Україна стоїть, тримаючи небо. Україна б'ється, тримаючи лінію. І не лише свою — лінію миру для Європи, лінію світла для світу. Ми не тільки захищаємо наші міста, села, нашу землю. Ми тримаємо у своїх руках справедливість і надію для всіх, хто мріє про свободу.

Проти нас — ворог, який зневажає життя. Який прагне зруйнувати кожну цеглину нашої культури, кожен спогад про те, ким ми є. Але за нами – незламний дух, віра в перемогу і нескінченна любов до рідного дому. Ми боремося не тільки за себе. Ми боремося за те, щоб майбутнє людства не стало полоненим страху і тиранії.

У ці дні боротьби ми платимо найдорожчу ціну. Кожен захисник, кожен ветеран, кожен доброволець – це історія незламності й мужності, написана кров’ю на сторінках нашої історії. І кожен волонтер, кожен, хто допомагає у тилу чи вірить у перемогу – це людина, яка вже стала частиною цієї великої перемоги.

Україна змінює світ. Ми змушуємо світ згадати, що таке честь, що таке гідність. Ми показуємо, що навіть у найтемніші часи є світло, яке не згасає. І це світло горить у серцях наших воїнів, наших людей, нашої землі.

Ці 1000 днів, як і всі 10 років нашого спротиву, залишаться в пам’яті поколінь. І коли над нами знову засяє мирне небо, ми згадаємо всіх, хто поклав своє життя за те, щоб цей день настав. Ми схилимо голови перед нашими героями. І ми побудуємо майбутнє, за яке вони боролися.

Ми переможемо. Бо за нами – правда. Слава Україні! Героям Слава!