Висловлюємо співчуття...

Рогатинська міська рада з глибоким сумом повідомляє, що на війні з російськими загарбниками, захищаючи рідну Україну, загинув капітан ФК "Путятинці", український Герой Тарас Володимирович Луцишин. Командир взводу 1-ї навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону відійшов у Вічність після важких поранень, отриманих 4 січня 2023 року в наслідок мінометного обстрілу населеного пункту Кліщіївка Донецької області.

Коли на футбольному полі "Блєх Арени" місцеві вболівальники зі спини бачили гравця з четвіркою на формі, знали – Тарас Луцишин у строю. Останнім часом гравець любив 4-ку, можливо, вважав її щасливою. Але щоб ФК "Путятинці" зіграли достойну гру і перемогли – талісмани були непотрібні. Достатньо, щоб на поле з командою виходив ВІН. Активний, наполегливий, завжди у всьому справедливий і небайдужий.

Гравець, тренер, меценат, капітан, а іноді трохи й лікар… Важко перелічити всі іпостасі земляка Тараса Луцишина, коли за першість району змагалась рідна ФК "Путятинці".

І хоч був частиною команди ветеранів "Опілля", футбольної дружини "Євро-Мілк" Рогатин, ФК "Конюхів" (Стрийський р-н, Львівська обл.), "УГВ-Сервіс" П’ятничани, але "Путятинці" завжди боліли найбільше. Цей амбітний любитель футбольних традицій належав до ініціаторів відродження діяльності ФК "Путятинці", був її ідейним натхненником, а, головне, СЕРЦЕМ. Крім того, разом з однодумцями постійно сприяв, аби стадіон у рідному селі крок за кроком ставав достойною "Блєх Ареною". І хоч мрія поступово ставала реальністю, Тарас ніколи не зупинявся на малому.

"Путятинці" мають бути чемпіоном!", – завжди говорив він. Тож щиро радів, коли отримали чемпіонство Рогатинського району сезону 2019-2020 років, відстоювали Рогатинщину в обласних поєдинках... І, зазначаючи про першість, Захисник вів мову не лише про футбол, а будь-який успіх своєї малої батьківщини. За неї та всю Україну у ці дні поклав Життя.

Найважче вимовляти слово "був", коли йдеться про таку Людину. Загиблий капітан Тарас Луцишин – достойний у всьому: добрий чоловік і батько, дбайливий син, надійний друг, колега, побратим і командир. Приклад для молоді, завжди принциповий та справедливий. Ніколи не уникав важких ситуацій, належно і без фальші приймав виклики долі.

На жаль, вольовому і наполегливому Захиснику не вдалося подолати страшні наслідки ворожого обстрілу. Він два тижні вперто боровся за своє життя. Так, як це робив на футбольному полі, у бою з окупантом.

Без найріднішої людини залишились батьки, дружина Уляна, син Данило та дочка Діана, брат Андрій з сім’єю.

Довідка: Тарас Луцишин народився 16 листопада 1978 року у с. Путятинці. До 8-го класу навчався у сільській школі. Здобув освіту в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї та з відзнакою закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Був кваліфікованим інженером-геологом. Працював на підприємствах газовидобувної галузі. У житті мав два головні захоплення – сім’ю та футбол. І це відчувалося, адже рідних огортав своєю любов’ю, турботою і підтримкою. Футбольну справу – розвивав з великим натхненням. Останній час мешкав з дружиною та двома діточками у м. Стрию. Мало не щовихідних навідувався в Путятинці, допомагав батькам. 18 травня 2022 року – став на захист України. Навіть на службі, в тих гарячих точках, де доводилось виконувати бойові завдання, не полишав бути Людиною. Запам’ятався належним командиром, який ніс відповідальність за кожного побратима.

Досягнення : чемпіон Стрийського району у складі "УГВ-Сервіс" П’ятничани (2018 р.), чемпіон Рогатинського району у складі ФК "Путятинці" (1999-2020 рр.), срібний призер чемпіонату Рогатинського району у складі ФК "Путятинці" (1998, 1999 рр.), бронзовий призер чемпіонату Рогатинського району у складі ФК "Путятинці" (2000, 2001 рр.), фіналіст кубка Рогатинського району у складі ФК "Путятинці" (1999).

Івано-Франківська обласна асоціація футболу висловлює найщиріші співчуття родичам, друзям і всім, хто знав Тараса Володимировича. Розуміємо, як важко змиритися з цим непоправним горем. Поділяємо біль та горе близьких. Світла йому пам’ять.