Новини :: Кубок області
Хто підкорить обласну кубкову вершину?
Обласні футбольні змагання, які відомо, включають в себе два основні турніри – чемпіонат (першість) та розіграш кубка. Наразі ще продовжується першість. Щойно завершився чемпіонат і ще очікує ґрунтовного аналізу і підведення підсумків. Добігає закінчення і кубковий розіграш. За кілька днів відбудеться вирішальний двобій між ямницьким "Вихором" та галицькими "Карпатами".
Напередодні протистояння ще не відаючи навіть достеменно де заплановано проводити фінальний двобій і хто при цьому буде номінальним господарем поля, ми все ж попросили наставників команд фіналістів поділитися враженнями про майбутнє протистояння. Разом із тим, самі назбирали кілька цікавинок стосовно кубкових фіналів і сьогоднішніх опонентів, які і пропонуємо читачам.
Розпочнемо із цифр, або ж чисел: 90-70-10. Не подумайте лишень, що це букмекерські котирування чи шанси опонентів у відсотках. Все простіше – це кількість літ від заснування команд, які виповнюються 2019-го.
90-річчя "Вихора", 70-річчя першої галицької команди та 10-річчя з часу організації "Гал-Вапна" прямого попередника сучасник "Карпат". Чим, скажіть, не привід майбутню кубкову звитягу приурочити до ювілею великого чи то меншого?
На тренерських містках обидвох колективів перебувають молоді наставники, причому колеги по роботі – обидва одночасно працюють у СДЮШОР "Прикарпаття".
42 річний Олександр Микуляк очолює ямничан другий сезон, а 48-річний Петро Русак перебрався до Галича у лютому цього року. Попри насичену та яскраву ігрову кар’єру та здобутки на всеукраїнському рівні обидва встигли залишити вагомий та помітний слід на футбольних теренах краю і у кубкових баталіях зокрема. Своєрідна першість тут за Русаком. Петро Романович має у власному активі чотири здобутих трофеї у складі трьох команд: 1990-го – у франківському "Машинобудівнику", 200-го – у ФК "Королівка" і у 2003-2004 роках – у "Тепловику". У 2000-му та 2003-му відзначався у фіналах забитими м’ячами. Його опонент – Микуляк мав єдину кубкову спробу, котру успішно використав у 2013 році з "Газовиком". І також забив гол у тому фіналі. До того ж, тоді Олександр Васильович був ще і головним (граючим) тренером богородчанців. Схоже у Русака з’являється шанс вперше здобути обласний трофей у якості керманича. Чим не стимул?
Загалом у новітній історії кубкових фіналів (ведемо відлік від 1990 року) попередники сучасних команд були нечастими гостями – 1999-го галицька "Галичина" поступилася франківській "Короні", а 2017-го "Гал-Вапно" підгірському "Оскару". У ямничан також дві спроби. Вдалою була перша - у 2006-му - у протиборстві із "Бескидом". Проте за рік успішного повторення не вийшло: яремчанські "Карпати" не залишили "Цементнику" жодних шансів. Останні побачення суперників у чемпіонаті області в період 2016—2018 років своїми результатами потішать більше симпатиків галичан, кумири яких здобули чотири перемоги при одній нічиї та за однієї поразки. Різниця м’ячів 12:4.
І насамкінець – про арену майбутньої суперечки. Фактор багато в чому визначальний. В останній момент з’ясувалося, що команди виборюватимуть Кубок у Івано-Франківську на стадіоні "Гірка", який дебютує у реєстрі майданчиків, котрим пощастило приймати вирішальні кубкові протистояння. Незаперечним лідером у цьому списку виступає, звісно МЦС "РУХ". Із 2000-го на ньому гралося 11 фіналів, три – у Калуші на "Хіміку" (2011, 2017, 2018), двічі у обласному центрі на "Науці" (2006, 2012) та ще одного разу у Тлумачі (2013) на стадіоні "Колос". Для кого із фіналістів стадіон-новачок виявиться фартовим – відповідь знатимемо вже цієї неділі, 23 червня. А наостанок слово, власне наставникам команд:
- На якому із стадіонів вашій команді зручніше було зіграти у фіналі?
Олександр Микуляк, тренер "Вихора":
- Найперше – це у Івано-Франківську. Сподіваюся поєдинок приверне достатню кількість глядачів. Футболісти ж грають для вболівальників і саме за їхньої підтримки футбол стає видовищним. Івано-Франківськ бачиться оптимальним варіантом для обидвох команд, тому що і командам і їхнім прихильникам діставатися буде недалеко. А який стадіон при цьому оберуть організатори істотного значення, вважаю, не матиме.
Петро Русак, тренер "Карпат":
- Швидше за все – на "Русі". Так би пасувало. Та і взагалі-то так прийнято. Свого часу я неодноразово грав кубкові фінали і вони відбувалися на центральному стадіоні – головній спортивній арені краю.
- Ваша команда пройшла нелегким кубковим шляхом. Кого із попередніх суперників виокремлюєте і чому саме?
Олександр Микуляк, тренер "Вихора":
- Визначальним двобоєм до фіналу вважаю чвертьфінальне протистояння із тодішнім лідером чемпіонату, а нині вже чемпіоном області, долинським "Нафтовиком". Пройти такого опонента було справою непростою, але наша команда із цим завданням впоралася.
Петро Русак, тренер "Карпат":
- Це і одноклубники брошнівці на стадії 1/4 фіналу, і ФК "Битків" у півфіналі. Причому обидва суперники чимось схожі – одного подібного ігрового стилю. І однаково ми з ними зіграли: вдома розпочинали із нічиїх, зате перемагали на виїзді.
До речі, мені, як тренеру, двічі випало у цьому розіграші протистояти "Биткову". Ще минулого року восени у 1/8 фіналу "Прикарпаття-Тепловик", котрий я тоді очолював, протистояв саме колективу із надвірнянщини. Потенційно сильніші франківці - і досі так вважаю – тоді дещо недооцінили опонента і навіть граючи на своєму полі обидві кубкові гри поступилися двічі. Тепер уже у Галичі, після нічиєї у рідних стінах, не давала спокою думка "невже "Битків" для мене, як для тренера, для моїх команд стане каменем спотикання?". Тож пройти цю команду для мене стало питанням честі. Вважаю, що легких суперників у "Карпат" не було. На стадії 1/8 непросто було із "Кременем" - лише перемога у домашньому поєдинку дозволила галичанам пройти далі.
- Які чинники, на вашу думку, стали головними у вищезгаданих протистояннях і дозволили пройти супротивників?
Олександр Микуляк, тренер "Вихора":
- Передусім – бійцівські якості футболістів – того, чого нам не вистачало у іграх чемпіонату. Для моїх підопічних долиняни були добрим подразником. Це змусило їх діяти з повною самовіддачею, не втрачати концентрації, проявити свої кращі якості. Якраз у цих двох поєдинках "Вихор" постав як єдине ціле, як колектив, де усі були один за одного.
Петро Русак, тренер "Карпат":
- Усіх своїх супротивників ми пройшли за рахунок налаштованості і бажання. Якраз у матчах-відповідях, котрі мої підопічні "витягнули", вважаю, "на характері". Оскільки у домашніх поєдинках зіграли не так, як того хотілося, не досягли бажаного, то далі відступати було просто нікуди.
- Чи було серед завдань на сезон саме оце – здобути обласний кубок?
Олександр Микуляк, тренер "Вихора":
- Кубковий турнір особливий у багатьох аспектах. До того ж має певну специфіку – той, хто програв – вибуває. Тому для нашої команди у цих змаганнях завдання ставилися поетапно, після подолання кожної попередньої стадії. Але коли ти долаєш одного суперника, а за тим проходиш іншого і до заповітної мети стає все ближче, разом із тим з’являється бажання спочатку опинитися у фіналі, а потім, що природно, хочеться здобути трофей. Це завжди було важливим рушієм у кубкових іграх. І для "Вихора" зараз може і повинно стати визначальним.
Петро Русак, тренер "Карпат":
- Ще у лютому, коли я приступив до роботи із галицькою командою, обговорювалися завдання на весняну частину сезону. Якраз тоді керівництво клубу звернуло мою увагу на тому факті, що цього обласного трофею у активі сучасної галицької команди наразі немає. (Галичани були переможцями "Кубка Підгір’я" (2014, 2018), володарями Суперкубка області (2017/2018),а у кубку області задовольнилися тільки статусом фіналіста турніру (2016/2017) – авт.) Так і з’явився для "Карпат" орієнтир – обласний кубок. Старалися на кожному із етапів. І ось дісталися вирішального поєдинку. Як то кажуть, відступати немає куди, адже пам’ятатимуть лише переможців. А як воно вийде – побачимо.
- Як готувалися до фінального матчу?
Олександр Микуляк, тренер "Вихора":
- У звичному режимі. Точно так, як ми готувалися до усіх попередніх кубкових ігор та матчів чемпіонату області. Головне, що перед фіналом буде витримано тижневий цикл. Це важливо, бо футболісти повинні залишатися у тонусі.
Петро Русак, тренер "Карпат":
- Тренувальна робота залишатиметься звичною. Погано лишень одне – наприкінці травня ми завершили виступи у всеукраїнському чемпіонаті серед аматорів і по суті залишилися без належної ігрової практики. А найкраще тренування, як відомо – це гра, яку нічим іншим не заміниш повноцінно. Провести із кимось спаринг уже не вийде мабуть –обласні колективи завершують чемпіонат, а наші "профі" - "Прикарпаття" і "Калуш" наразі вже у відпустках.
- Як охарактеризуєте свого опонента у фіналі?
Олександр Микуляк, тренер "Вихора":
- Вважаю неприпустимим поділ суперників на сильних чи то слабких. Є суперник, якого необхідно перемогти. Як правило, у кубкових баталіях кожен наступний опонент – не з легших, а у фіналі – і поготів. "Карпати" - минулорічний чемпіон області, учасник нещодавнього чемпіонату України серед аматорів – одне це багато про що свідчить. До того ж, у складі галичан зібрано достатньо кваліфікованих вправних виконавців, яких їхній амбітний та кваліфікований тренер, досвідчений найперше завдячуючи своєму гравецькому досвіду, зуміє налаштувати на боротьбу. Протистояння бачиться мені непростим. Вирішальним фактором, мабуть, стане те, як кожен із футболістів нашої команди індивідуально налаштує себе, наскільки, найперше, психологічно підготує себе до протистояння у матчі, де потрібно буде задля звитяги віддати всі сили.
Петро Русак, тренер "Карпат":
- Нинішній "Вихор" - сплав майстерності досвідчених виконавців і завзяття молодих, проте вже доволі майстерних. За рівнем футболістів це добротна команда. Взяти хоча б воротарську позицію – Макогон, котрий взимку перебрався до "Вихора" якраз із Галича, є сильним голкіпером. Його досвід і надійність дозволяють польовим гравцям почуватися впевненіше. Стаючи до керма "Карпат" я дуже хотів залишити Михайла у наших лавах. Також хотів запросити до себе Андрія Мельничука, проте він відмовився переходити, залишившись вірним "Вихору". Також виділив би продуктивні та конструктивні дії Даніва. Та сила ямничан, передусім, у загальнокомандній взаємодії та ігровій дисципліні – у них зусилля окремих футболістів, їхня майстерність підпорядковані організованим колективним діям.
- Наскільки уважно вдалося вам вивчити свого суперника? На які моменти у його грі звернете увагу своїх підопічних, що підмітили для себе?
Олександр Микуляк, тренер "Вихора":
- Певну інформацію зібрали, хоча зробити це було непросто – не завжди зайнятість у чемпіонаті області дозволяла переглянути домашні ігри галичан у аматорській першості. Наскільки добре ми провели "домашню роботу" вже розсудить і покаже сама гра.
Петро Русак, тренер "Карпат":
- Я переглядав ігри "Вихора". Але завжди схильний найперше акцентувати підготовку до гри на діях футболістів своєї команди. Як зіграє проти на суперник – це, безумовно, важливо, але найголовніше – як при цьому діятимемо ми і що зуміємо йому протиставити. Коли зіграємо слабо самі – "Вихор" цим неодмінно скористається, а коли сильно, так як уміємо, як це було у наших кращих поєдинках, у ямничан не залишиться шансів нам протистояти.
- Як вважаєте, змагальна завантаженість у "Вихора" і безігрова пауза у "Карпат" кому посприяє більше і наскільки важливим цей фактор виявиться у фіналі?
Олександр Микуляк, тренер "Вихора":
- У "Карпат" значно більше часу на підготовку. Натомість у нас - навпаки ігровий цейтнот. Зате ми не випадаємо із змагального ритму і маємо бути у тонусі.
Петро Русак, тренер "Карпат":
- Якогось суттєвого впливу це не матиме. Суто від цього мало що залежатиме у повній мірі. Тут найбільшу вагу матиме фактор останньої гри, вирішальної. Фактор матчу, на який будуть скеровані усі морально вольові якості футболістів, усі їхні сили та майстерність. У двох суперників, котрі дійшли до фіналу, залишається тільки одна мета. Чи не так?
У складі "Вихора" є футболісти, котрі свого часу, я б сказав, ще зовсім недавно, виступали за галицьку команду. Найперше для них це буде неабиякий стимул довести, що вони перейшли від нас не у слабший колектив. Переможе той, хто проявить більше бажання, буде краще налаштований. Вирішальними будуть при цьому також ігрова дисципліна, уміння реалізовувати "стандарти", включаючи і виконання одинадцятиметрових.
