Орест ДМИТЕРКО: "Футбол для мене робота і стиль життя"

На початку квітня мало б розпочатись друге коло обласних змагань з футболу. Але війна внесла свої корективи і в спортивне життя. Наразі головна наша перемога має бути не на футбольному полі, а над загарбницькою росією. Коли проженем кривавого окупанта з рідної землі, тоді відновиться й футбол. Чим займаються спортсмени у воєнний час, про футбол і не тільки, спілкуємось з одним з провідних гравців ФК "Прометей" (Матеївці) Орестом Дмитерком.

– У цей складний для держави час кожен має робити свій вклад задля нашої перемоги над московією, – стверджує Орест Дмитерко. – Гравці нашої команди теж є активними в цьому плані. Деякі хлопці записалися в тероборону, інші займаються волонтерством. Я теж допомагаю патрулювати на блокпосту. Крім цього, у кожного з нас ще є й основне місце роботи. Немаловажним є нині сумлінне виконання своїх професійних обов'язків – де б ти не працював, яку посаду б не займав. Моє основне місце роботи – директор Центру дозвілля дітей та юнацтва Матеївецької територіальної громади. По спортивних напрямках у Центрі дозвілля – легка атлетика і футбол. Зокрема, маємо дві дитячо-юнацькі футбольні команди. Юні тринадцятилітні спортсмени успішно виступають серед своїх однолітків у чемпіонаті Коломийського району, а юнаки вікової категорії U-17 захищають честь громади на обласному рівні. Ведеться копітка робота по вихованню своїх молодих футбольних талантів. Відновлюємо спортивні заняття серед юнацтва, залучаємо до активних занять фізичною культурою і спортом дітей із внутрішньо переміщених сімей. Допомагаємо діткам з інших областей акліматизуватися у нас.

– Оресте, свого часу ти навчався в академії одеського "Чорноморця". Розкажи про цей важливий період у твоїй цікавій спортивної біографії.

– Коли мені було сімнадцять, я дуже хотів професіонально рости і розвиватися як футболіст. Приїхав в Одесу на перегляд. На той час тамтешній "Чорноморець" під керівництвом нашого земляка Романа Григорчука вдало виступав як на внутрішній, так і на європейській арені. Але набір у мою вікову групу вже було завершено. Допоміг щасливий випадок. Талановитий юнак Бека Вачіберадзе, який згодом став капітаном молодіжної збірної України, перейшов з "Чорноморця" у донецький "Шахтар". Відповідно з'явилось одне вільне місце, на яке було декілька претендентів. Тренер Владислав Зубков вибрав саме мене. Так я опинився у футбольній академії "Чорноморця", де провів незабутній рік, шліфуючи власну майстерність та набуваючи неоціненного досвіду. Серед зіграних матчів згадую гру проти ровесників з "Шахтаря", адже довелось грати проти майбутніх зірок – Олександра Зінченка та Віктора Коваленка.

– Але чи не найуспішнішим періодом твоєї футбольної кар'єри був виступ за студентську команду міста Чернівці.

– Так. Після перебування на тренувальному зборі молодіжки "Чорноморця", згодом я став студентом Чернівецького університету. Наша студентська команда у 2016 році виграла чемпіонат області, стала фіналістом Кубка та зайняла ІІ місце у чемпіонаті України серед студентів. Драматичним був фінал проти Тернополя, адже переможець чемпіонату України отримував путівку у Португалію, на європейську футбольну першість серед студентів. Ми краще виглядали на футбольному полі більшість ігрового часу, не використали низку слушних моментів для взяття воріт суперника, але прикро поступились у серії післяматчевих пенальті. Однак срібні нагороди – це теж вагомий успіх, завдяки якому я став кандидатом у майстри спорту. Далі в моєму активі – виступи в обласному чемпіонаті Прикарпаття за команди Косова і Турки. Зараз граю за команду рідної громади – "Прометей". Футбол для мене – свого роду наркотик. Це і робота, і стиль життя.

– Знаю, що приятелюєш з одним із найвідоміших сучасних вітчизняних тренерів Олександром Бабичем...

– З Бабичем ми познайомились, коли я перебував у академії "Чорноморця", він тоді тренував дубль "моряків". Відтоді, вже понад вісім років, ми дружимо, підтримуємо один одного. Він дає мені слушні кваліфіковані тренерські поради, взимку приїжджав до мене в гості. До речі, саме під керівництвом Олександра Бабича ФК "Маріуполь" досяг найвищого злету в українській Прем'єр-лізі (4 місце в сезоні 2018/2019). Зараз О. Бабич – головний тренер криворізького "Кривбасу", реального претендента на повернення до еліти вітчизняного футболу.

– Чи можна очікувати футбольно-спортивної співпраці: Матеївці – Кривий Ріг?

– Подібна співпраця вже започаткована. Якщо раніше обдарованим дітям з глибинки було проблематично потрапити в поле зору наставників і селекціонерів, щоб мати змогу навчатися і тренуватися на більш високому і якісному рівні, то зараз у нашої дітвори є перспектива. У "Кривбасі" зацікавлені, щоб ми направляли до них на перегляд талановитих юнаків. Тому, користуючись нагодою, запрошую до нас займатись футболом дітей віком від 11 років з усіх територіальних громад Прикарпаття. Детальніше – телефонуйте (067) 369-60-38. Технічні, креативні гравці мають подвійну цінність, якщо вони мають здатність швидко вчитися, вдосконалюватися, сприймати інформацію і прогресувати. Я намагаюсь розвивати у своїх підопічних ці якості, найталановитіших сам особисто повезу на перегляд до фахівців у Кривий Ріг. Там до футболу взялися всерйоз, і віриться, що надовго. Будується сучасна академія: школа, проживання, харчування, якісні поля, екіпірування... ФК "Кривбас" підписав угоду про співпрацю з відомим іспанським футбольним клубом "Валенсія", запроваджує у себе їхні новітні технології. А хлопці з Кривого Рогу під час війни мають змогу підтримувати ігрову форму в Іспанії. Було б чудово колись у Матеївцях провести юнацький футбольний турнір за участі команд Матеївецької громади з однолітками "Валенсії" і "Кривбасу". Це була б солідна популяризація футболу у нашому краї. Нам би тільки покращити свою футбольну інфраструктуру. У цьому плані є розуміння і підтримка з боку керівництва Матеївецької громади в особі Любомира Веселовського і президента ФК "Прометей", депутата обласної ради Богдана Книшука. Планується благоустрій стадіону: реконструкція газону, заміна воріт, встановлення огорожі, монтаж електронного табло... Маю чимало ідей та проєктів, є з ким їх втілювати в життя – головне, щоб над Україною було мирне небо.